У ванній кімнаті умови для експлуатації меблів ще гірші, ніж на неопалюваних лоджії або балконі. У цьому приміщенні постійно (іноді по декілька разів на день) змінюється температура та вологість. Також зазначається висока концентрація пари, яка потім перетворюється на конденсат. Все це призводить до передчасного зносу меблів, якщо вони виготовлені з невідповідних матеріалів. Ремонт у таких випадках допомагає дуже рідко, оскільки заміни потребує більшість комплектуючих.

Багато фабричних гарнітур для ванної економ- і навіть стандарт-класу виглядають красиво, але буквально за 1–2 роки вони втрачають свою естетичну привабливість. Причина погіршення естетики – порушення технологій під час проєктування та економія на комплектуючих. Щоб збільшити термін служби таких виробів, необхідно суворо дотримуватися певних правил. Ця стаття розповість, які комплектуючі потрібно використовувати при замовленні меблів для сантехнічних приміщень, щоб подовжити термін експлуатації виробів.

Вимога до комплектуючих для виготовлення меблів у ванну

Меблі для ванної насамперед мають бути вологостійкими. Друга вимога – повинні не реагувати на коливання температури. Особливо у випадках, коли це відбувається в коротких часових інтервалах. Адже при відчутній зміні температури в приміщенні спостерігається розширення та стиснення матеріалу, що згодом призводить до зміни розмірів, деформацій та руйнування. Якщо деталі схильні до таких змін, зібрані з них меблі незабаром почнуть розвалюватися.

Крім того, потрібно враховувати вплив вологи та температури на металеві елементи меблів. Адже вода та тепло – каталізатори корозійних процесів. У вологих приміщеннях за умови підвищеної температури метал покривається іржею. Це призводить до погіршення естетики металевої фурнітури та виникнення проблем із її функціональністю. Двері та ящики починають некоректно відчинятися, що суттєво ускладнює процес експлуатації меблів.

Матеріали для виготовлення корпусу та фасадів

Корпус меблів для ванної стандарт-класу в переважній більшості випадків виготовляють із ламінованих плит. При виборі матеріалу необхідно переконатися, що ЛДСП є вологостійкою. Деякі виробники меблів для економії використовують звичайні плити, які не придатні для цих цілей. Зібрані з них тумби та навісні шафки з високою ймовірністю розбухнуть у перші роки експлуатації. Якщо навіть вони збережуть свою форму, може постраждати ламіноване покриття, не призначене для експлуатації в теплому й вологому мікрокліматі.

Популярний австрійський виробник «Еггер» у колекції має білу вологостійку плиту. При виборі матеріалу рекомендується орієнтуватися на цю торговельну марку. Однак «Еггер» виготовляє також звичайні білі плити, тому потрібно бути уважним. Вологостійку білу плиту можна впізнати за зеленими торцями та спеціальним маркуванням. У зелений колір деревостружкову масу забарвлює водовідштовхувальне просочення, але це не 100% маркер вологостійкості. Захисний склад може бути безбарвним, тому доцільно орієнтуватися саме на маркування ЛДСП.

Проблема при виборі вологостійкого матеріалу полягає в обмеженій кількості декорів. Здебільшого це гладке біле покриття. При виготовленні меблів за індивідуальними проєктами цього недостатньо. Особливо під час замовлення гарнітурів преміум-категорії. У такому разі на допомогу приходять декоративні плити на основі МДФ. Вони добре переносять вплив води, оскільки деревноволокнисті плити – вологостійкий матеріал, придатний для експлуатації в сантехнічних приміщеннях. Ці панелі облицьовані акриловим пластиком, який також відмінно підходить для використання у ванній кімнаті.

Колекція декоративних плит на основі МДФ представлена ​​в каталозі ІМ «Кронас» великою кількістю одноколірних, деревоподібних та фантазійних декорів. Це оптимальний варіант для виготовлення вологостійких меблів преміум-класу. Багатий вибір декорів дозволяє виготовити тумби, пенали та шафи з будь-яким дизайном. За вологостійкістю ці меблі практично не поступаються конструкціям, зібраним із вологостійкої ЛДСП. Вона респектабельно виглядає й додає солідності інтер'єру.

Ніжки та лицьова фурнітура

Більшість ручок, гачків та опор мають гальванічне покриття (хром, нікель, штучна позолота або зістарена мідь), яке за спеціальною методикою нанесено на металеву основу. Технологія, що застосовується, дозволяє виготовляти красиву фурнітуру за доступною вартістю. Однак у гальванічної методики є мінуси:

• якщо шар покриття занадто тонкий або нанесений з порушенням технологій, він починає тьмяніти й відшаровуватися від основи;
• якщо ручки, опори та гачки виготовлені зі сталі, у місцях, де порушено гальванічне покриття, дуже швидко починає проступати іржа, отже, фурнітуру доводиться міняти.

Щоб цього не трапилося під час експлуатації меблів, необхідно підбирати фурнітуру з якісним покриттям, товщина якого не менше ніж 20–25 мкн. Порушення технологій при нанесенні гальваніки можна визначити за тьмяним видом фурнітури. Також має насторожити низька вартість. Бюджетна лицьова фурнітура не підходить для експлуатації у ванній. Перепади температури та постійна вологість швидко спровокують порушення в структурі декоративного покриття, що призведе до погіршення естетичних характеристик.

Ідеально підійдуть для експлуатації у ванній ручки, гачки та опори з матової або полірованої нержавіючої сталі. Це вічна фурнітура. Також не бояться корозії вироби з міді або латуні, але їх не можна назвати (як фурнітуру з нержавіючої сталі) повністю несприйнятливими до впливу вологи. Мідь вступає в реакцію з водою, внаслідок чого на поверхні фурнітури утворюється тонка плівка смарагдового кольору. Такий наліт легко видаляється, але не всі люблять регулярно чистити ручки, тому цей нюанс варто враховувати при покупці.

Якщо дизайн меблів для ванної кімнати вимагає використання мідної або латунної фурнітури, рекомендується використовувати вироби, адаптовані для експлуатації у вологому мікрокліматі. Така фурнітура додатково захищена тонкою прозорою плівкою зі стійкого лакофарбового покриття. Вона дозволяє міді контактувати з водою в будь-якому її стані, завдяки чому на ручках та гачках не утворюється наліт. Довговічність захисту в цьому разі залежить від якості лаку, який виробник наносить на поверхню фурнітури.

Дзеркала

Навісні шафки для ванної часто комплектують дзеркалами. Зазвичай для їхньої фіксації використовують 2-сторонній скотч, але у ванній такий спосіб кріплення – це не найкращий варіант. Пара та температурні коливання можуть швидко знизити якість кріплення, і дзеркало впаде з фасаду. У таких ситуаціях рекомендується застосовувати додаткові елементи кріплення. Для ванни потрібно використовувати комбіновану технологію, засновану на одночасному застосуванні 2-стороннього скотчу та тримачів.

Окрім цього, самі дзеркала можна зробити фасадами. У цьому разі не треба використовувати плитні матеріали як основу. Для безпеки такі дверцята з тильного боку варто обклеїти протиударною плівкою, яка гасить силу ударів і не дає обсипатися уламкам, якщо дзеркало розбилося. Такі фасади сумісні як із розстібними, так і з розсувними системами відкривання. У каталозі ІМ «Кронас» представлені обидва види механізмів відкриття для скляних дверних полотен. Вони підходять для експлуатації у несприятливих умовах. Також можна замовити рамкові фасади з алюмінієвого профілю зі дзеркалами всередині.

Фасади

Фасади для меблів у ванну зазвичай виготовляють на основі плит МДФ. Для їхнього облицювання найкраще підходять глянцеві ПВХ-плівки або емаль. Причому другий варіант кращий, оскільки при фарбуванні на дверних полотнах і накладках ящиків не залишається зон, через які вода могла б проникнути в деревні волокна всередині фасаду. Якщо вирішили використовувати ПВХ-плівку, не рекомендується з метою економії вибирати матове покриття. Для ванни потрібно використовувати матеріал з глянцевою поверхнею – він краще витримує вплив вологи.

Якщо для виготовлення фасадів використовують декоративні плити, замість облицювання торців крайкою краще встановити алюмінієві профілі. Вони спеціально призначені для виготовлення фасадів та інших панелей. Алюмінієві профілі мають П-подібну форму та закривають торці з трьох сторін. Вони ефектно виглядають та захищають фасади не тільки від вологи, а й від ударів. Перед установкою на торці наносять тонкий шар прозорого герметика, який служить додатковим і найнадійнішим бар'єром для вологи. Алюміній не змінює своєї естетики у вологому та теплому мікрокліматі, тому профілі з нього можна сміливо використовувати для виготовлення меблів у ванну.

Комплектація тумб

Для внутрішнього наповнення підлогових тумб потрібно використовувати не знімні полиці, а висувні системи: ящики, кошики, карго. У ванній кімнаті мало місця, тому нахилятися й шукати в тумбах потрібні предмети завжди незручно. Оснащення корпусу висувними системами з довідниками зробить меблі значно зручнішими. Для тумб із раковинами та сифоном усередині корпусу теж є спеціальні системи.

Задні стінки та кріплення шаф

При проєктуванні меблів потрібно передбачити, щоб задні стінки не прибивалися до торців деталей, а вставлялися у спеціальні пази, зроблені всередині корпусу. Така конструкція шафок здатна краще захистити їх від можливого набухання. Крім того, меблі зі вбудованими задніми стінками виглядають значно красивішими. Для навішування модулів рекомендується використовувати регульовані шафотримачі. Їхнє застосування забезпечує кілька переваг:

• елементи кріплення не видно;
• є можливість відрегулювати положення шафки;
• кріплення здатні витримувати високі навантаження.

Для комплектації меблів у ванну краще використовувати італійські шафотримачі Italiana Ferramenta. Як матеріал для виготовлення задніх стінок підійдуть ламіновані панелі високої щільності.